До 45% питної води витікає з мереж Одеси: зношеність на 90% прискорює зсуви

Про це йшлося на панелі «Вода: загроза чи дефіцит? Чи маємо ми стратегію?» у межах Odesa Strategy Conference 2026, яку 12 вересня відвідала журналістка видання «Південь сьогодні». Тема водопостачання і водовідведення для міста давно перестала бути питанням комфорту — після зливи, що рік тому забрала людські життя, вона перетворилася на питання безпеки жителів.

Головний інженер ТОВ «Науково-виробниче об'єднання "ПІВДЕНДІПРОВОДГОСП"» Олег Чижик наголосив: із радянських часів в Одесі у напрямку водопостачання та зливової каналізації майже не проводилося суттєвих робіт. Система інженерного захисту — штольні, галереї та лотки, збудована у 1960–1980-х роках, зношена на 80–90% і фактично не виконує своїх функцій.

Куди зникає до 45% питної води

За словами Чижика, від 30 до 45% усього об'єму води, яку подають місцеві водопровідні мережі, фактично «виливається під Одесу». У середньому втрати питної води становлять близько 40%, а за пікового споживання і повністю заповнених мережах сягають 45%. Чинне законодавство, за його словами, допускає витрати на рівні аж 120% — тобто більше, ніж реально подається у мережу.

У середньому втрати води з питних мереж — близько 40%, а на піковому споживанні — до 45%. І ми за це платимо

Через те, що місто не має цілісної системи відведення зливових вод, під час кожної сильної зливи критично затоплюються низинні райони: Пересип, вулиця Балківська, Митна площа. Некеровані потоки води розмивають схили зверху, а мережі при цьому розділені між різними балансоутримувачами.

Як вода запускає зсуви на узбережжі

Одеське узбережжя складається з пористого понтичного вапняку (ракушняка), що лежить на водонепроникному шарі меотичних глин. Ракушняк легко пропускає дощову воду та витоки комунікацій, а глина її далі не пускає. На стику утворюється водонасичений пластичний шар, і глина перетворюється на «мастило», через яке вся маса ґрунту та будівель зсувається в бік моря. Понад 70% берегової лінії Одеси історично є зсувними зонами.

Історія це підтверджує: у 1918 році зсув у районі Ланжерону та Чорноморської вулиці знищив усю прибережну інфраструктуру, у 1953 році біля стадіону «Динамо» гігантський зсув фронтом 2 км рухався майже добу, а у 1957 році біля 13-ї станції Великого Фонтану обвалився масив породи довжиною 400 м. Останній масштабний зсув у Фонтанці восени 2025 року підібрався впритул до багатоповерхівок — через відсутність централізованих зливостоків і хаотичне підрізання схилів.

Цього року на відновлення та реконструкцію свердловин, за словами Чижика, виділено до 1,5 мільйона гривень — вони потрібні, щоб контролювати стан ґрунтових вод, який суттєво впливає на стійкість схилів. Водночас експерт наголошує: старе дерево, старше 20 років, за день забирає з ґрунту не менш ніж 400 літрів води, тому вирубка дерев і чагарників на схилах прибирає природний захист від ерозії.

Чому Одеса досі без захисту

Генерального гідротехнічного плану в Одесі фактично немає: останній загальний план захисту, за словами фахівця, розробляли ще у 1976 році. Близько 30% зливових мереж збудовані ще за часів Катерини, і місто навіть не знає, де вони розташовані. Забудовники укріплюють лише невеликі ділянки схилів безпосередньо під своїми спорудами, що перерозподіляє тиск і активує зсуви на сусідніх незахищених ділянках.

Ситуацію ускладнює хаотична забудова схилів: важкі багатоповерхівки та готелі на брівці в Аркадії й на Великому Фонтані створюють колосальну статичну напругу, а глибокі пальові фундаменти та підземні паркінги діють як підземні дамби, перекриваючи природний відтік води до моря. Управління інженерного захисту міськради, КП «Міські дороги», «Інфоксводоканал» і приватні девелопери діють неузгоджено, перекладаючи відповідальність одне на одного.

Що пропонують фахівці

Серед першочергових кроків — негайний мораторій на будь-яке нове капітальне будівництво у 200-метровій зоні від брівки схилів, створення єдиної цифрової ГІС-карти всіх підземних вод і зливових мереж, посилення контролю за «Інфоксводоканалом» щодо заміни аварійних мереж та впровадження датчиків і супутникового моніторингу (радарна інтерферометрія) для фіксації мікрозміщень схилів у реальному часі.

Для фінансування пропонують залучати довгострокові кредити та гранти Світового банку, Європейського інвестиційного банку і ЄБРР, субвенції з держбюджету та кошти Фонду ліквідації наслідків збройної агресії, а також випускати муніципальні «зелені» облігації й запровадити цільовий збір для девелоперів на будівництво загальноміських колекторів.

Директор Центру інженерних досліджень, член Академії інженерних наук і автор енциклопедії «Підземна Одеса» Валентин Лопотан додав, що центральна частина міста має загальносплавну каналізацію, де побутові стоки і дощова вода йдуть однією системою. Потоки сходяться в районі Глухого мосту, а далі мають пройти через лише два колектори до насосної станції та полів зрошення — тому під час сильних злив система просто не встигає відвести воду.

Раніше портал Знай повідомляв, одеса завершила підготовку до опалювального сезону: тепло подаватимуть вчасно.

Також наш портал інформував, комуналка подорожчала без зміни тарифу: три помилки з лічильником збільшують платіжку.